Відео створено у 2013 році

Цього року гурток спортивного туризму «Азимут» відзначає 10-річчя. За весь період його існування було багато подій. Члени гуртка переживали і злети, і падіння, але все ж таки в нас було те,

без чого не виходить нічого задуманого - це мрія та прагнення стати кращими, показати все те, на що ми здатні, свої сили. Не те, що є я сам, а робити щось разом, працювати в команді; старання, навички та знання. Саме через ці критерії й можна досягти успіху. Завдяки гуртку ми розвивали в собі ці дані. Можна багато сперечатися, чи це стане в пригоді у житті, але переконана, що саме ці навички і є  невід’ємним атрибутом для кожної людини. Ми навчились не тільки бігати по лісу із картою, але й рятувати людей,  надавати домедичну допомогу, правильно діяти під час пожеж та інших надзвичайних ситуацій. Хтось подумає, навіщо воно потрібно, але життя непередбачуване, і тому треба бути до всього готовим. Адже саме таке шкільне навчання, може в майбутньому врятувати комусь життя.        Гурток став для кожного із нас не тільки  захопленням, але й рідною домівкою. Не через те, що ми часто ходили на його заняття, а тому, що звикли приходити та вивчати щось нове, це стало доброю звичкою для нас. Команда стала однією дружною та великою сім’єю, де кожен допоможе один одному, і з легкістю може покластись  на підтримку з боку  кожного члена команди. Якщо під час канікул були змагання, то ці канікули можна вважати найкращими в нашому житті. Тому  що, що ще може бути кращим, ніж поїхати в нову місцевість, показати свої здібності та отримати винагороду за свої старання, познайомитися із новими цікавими людьми. Але це ще не всі плюси. Скільки вражень ми отримуємо від цих поїздок, нових друзів, спілкування, емоції від побаченого. Напевно, ніщо так не може надихати та вносити миттєву радість, як розмови до ранку біля вогнища. Коли вже починає світати, сходить Сонце, а біля нас все ж продовжує тріскотіти багаття, та ні на мить не стихають голоси від розмов та цікавих історій. Ці відчуття, просто, не передати. Ну, а коли настає час їхати додому, то дуже хочеться зустрітися ще раз, швидше приїхати сюди наступного разу та виступити на змаганнях  ще краще. Будь-яка поїздка є не тільки світлим та теплим спогадом в пам’яті, але й тим часом, який хочеться повернути назад, щоб відчути його ще раз. Ми любимо згадувати про ті  веселі та найкращі часи з командою.     Користуючись нагодою, хочеться побажати гуртку процвітання, багато кмітливих та розумних гуртківців, тільки злетів, нових вершин та всього-всього найкращого. І також подякувати всім ти, хто підтримував нас та допомагав у всьому. Впершу чергу незмінному керівникові Яротнику Едуарду Анатилійовичу.                                                                                                                                    Трипадуш Дарина